Шість днів сельджуцькими дорогами: дервіші Коньї, караван-сараї Великого шовкового шляху, соляне дзеркало Туз, світанкові кулі BalonFest над Каппадокією, підземні міста — і фініш біля старої гавані Антальї. Без повторів: туди через Конью, назад через Егірдір і Сагалассос.
Натисніть на чип, щоб приховати чи показати день. Лінії з'єднують точки трасою схематично — точна навігація за кнопкою «Відкрити день у Google Maps» усередині кожного дня. Клік по маркеру — опис точки.
День 1 · Четвер, 30 липня 2026
Antalya Airport → Бейшехір → Конья
≈ 320 км4–4,5 год за кермомНіч: КоньяПеревали Тавру
Розігрівальний день, у якому вже є все: серпантин крізь кедрові ліси Тавру, бірюзове блюдце озера Бейшехір і перша зустріч із сельджуцькою Анатолією — «лісова мечеть» Ешрефоглу на сорока восьми дерев'яних колонах. Надвечір — Конья, місто дервішів: над могилою Румі сім століть сяє бірюзовий купол, а на вечерю подають метровий етлі екмек.
Розклад
Отримання авто в аеропорту Антальї. Вода, кава — і одразу на трасу D695: попереду серпантин через Таврські гори (Akseki, перевал Irmasan, ~1 825 м). Дорога сама собою — пам'ятка.
Опція за бадьорого старту: за Акшекі — з'їзд до печери Altınbeşik, де ховається найбільше підземне озеро Туреччини: бірюзова вода, огляд на човні (~150 TL). Влітку вода низька, печера відкрита. Ціна питання — +1,5 години дороги та ~250 сходинок; увесь розклад дня зсувається на ці півтори години.
Бейшехір. Обід із видом на озеро — найбільше прісне озеро Туреччини, мілке й бірюзове.
Мечеть Ешрефоглу (1299 р.) — «лісова мечеть» на 48 дерев'яних колонах із кедра, об'єкт ЮНЕСКО. Усередині напівтемрява і запах семисотлітнього дерева. 30–40 хвилин.
Коротка прогулянка набережною та старим кам'яним мостом-регулятором Beyşehir Taş Köprü.
Виїзд у Конью — рівні 1,5 години степом.
Гак за коричневим вказівником: Ефлатунпинар — хетське священне джерело XIII століття до н. е. Монолітний фасад богів стоїть просто у воді, і вода під ним тече вже 3 200 років. Безплатно, завжди відкрито, 25–30 хвилин разом із під'їздом.
Заселення в готель, перепочинок від спеки.
Музей Мевляни — мавзолей Румі під бірюзовим куполом, серце суфійської Туреччини. Влітку відчинений до 19:00, вхід безплатний. 1–1,5 години — якраз до закриття.
Вечеря: етлі екмек (метрова «піца» по-конійськи) та фірин-кебаб. Прогулянка площею Мевляни з підсвіткою.
Подарунок четверга: влітку по четвергах у трояндовому саду Музею Мевляни відбувається безплатна вечірня сема — дервіші, що кружляють просто неба, не туристичне шоу, а справжня церемонія. Точний час заздалегідь не публікують (зазвичай після заходу сонця) — спитайте вдень у музеї або в готелі.
Якщо втомилисяПерший кандидат на пропуск — печера Altınbeşik (повернете півтори години), другий — прогулянка набережною Бейшехіра. А от вечірню сему в саду Мевляни не віддавайте: вона буває лише по четвергах, і це ваш єдиний четвер у Коньї.
День великого степу. Пряма як стріла дорога старого караванного шляху приводить до Султанхани — кам'яного «собору», збудованого для верблюжих караванів 1229 року. Далі — сюрреалізм озера Туз: біла соляна кірка до обрію, що в спеку відливає рожевим. Під захід сонця степ змінюється місячними долинами Каппадокії, і десь над ними вже висять перші кулі BalonFest.
Розклад
Виїзд із Коньї на схід по D300 — прямий як стріла відтинок старого караванного шляху Конья–Аксарай.
Обрук-хан — сельджуцький караван-сарай, що стоїть на самому краю 30-метрової карстової воронки з бірюзовим озером. 4 км від траси, півгодини разом із зупинкою — розминка перед головним ханом дня.
Караван-сарай Султанхани (1229 р.) — найбільший сельджуцький хан Анатолії. Портал-«мереживо», критий зал як собор. 45–60 хвилин, нагорі біля входу — чай.
Поворот на північ, траса D750 уздовж східного берега Туз Гьолю.
Озеро Туз: з'їзд до соляного дзеркала. Влітку вода відходить — ідеш хрусткою білою кіркою до самого обрію, і наприкінці липня кірка майже гарантовано відливає рожевим: мікроводорості на піку саме в спеку. Фламінго гніздяться на далекому південному березі — якщо хочеться птахів, беріть бінокль. В'єтнамки, яких не шкода, та окуляри обов'язкові. ~1 година.
Обід в Аксараї по дорозі (або перекус біля озера) — місто транзитне, не затримуємося.
Гереме / Учхісар: заселення в печерний готель. Видихнути, басейн/душ.
Вечеря: тесті-кебаб (м'ясо в глиняному горщику, який розбивають під час подачі). Увечері два сценарії: програма BalonFest (Night Glow зазвичай ставлять на вікенд — це якраз ваші дні) або сема в караван-сараї Saruhan 1249 року під Аваносом — €25–45 із трансфером, у фестивальні дати бронювати заздалегідь.
⚠ На дати BalonFest житло розбирають за місяці — бронюйте одразу
Якщо втомилисяПропустіть озеро Туз — мінус ~1,5–2 години: тоді з Султанхани одразу по D300 на Аксарай і в Гереме до 15:00, залишиться час на долину Голубів дорогою.
Кульмінація маршруту. Підйом затемна, термос кави — і сотня куль, що спливають із темних долин у світанковому світлі. Удень — візантійські фрески скельних церков Гереме, панорама на 360° з фортеці Учхісар і «грибні» останці долини Кохання на заході сонця. Жодних валіз і перегонів — лише Каппадокія.
Розклад
Підйом. Так, серйозно. Це день, заради якого все затівалося.
Світанкові кулі BalonFest: або ви в кошику (бронювати за 1–2 місяці мінімум, фестивальні слоти розлітаються першими), або на терасі готелю / оглядовому майданчику Гереме з термосом кави — всі фестивальні оглядові майданчики безплатні. Старт надування — у сутінках, зліт хвилями близько світанку (~05:50). Уночі в Гереме +13–14° навіть у серпні — кофта обов'язкова. Бонус цих дат: над долинами сідатиме майже повний місяць.
Великий сніданок у готелі. Можна повернутися в ліжко на годину — заслужили.
Музей просто неба Гереме — скельні церкви X–XII ст. із фресками (Темна церква — окремий квиток, і він того вартий). Їхати до відкриття, до спеки і груп. 1,5–2 години.
Учхісар: фортеця-скеля, найвища точка Каппадокії. Підйом 15 хвилин, види на всі долини разом.
Обід в Учхісарі з панорамою. Після — сієста: у серпні з 14 до 16 надворі робити нічого.
Долина Голубів: оглядовий майданчик із деревом бажань або легка прогулянка стежкою між Учхісаром і Гереме.
Якщо в програмі фестивалю Night Glow — кулі, що світяться під музику. Якщо ні: вечеря на терасі під повним місяцем — зірок у ці дати майже не видно (повня 30-го), зате місячне світло над останцями — окреме шоу.
Що дивитися
Світанковий зліт сотні куль (BalonFest, день 3 фестивалю)
Перекус: свіжовичавлений гранатовий сік біля музею
Де жити
Той самий готель — день без переїздів, у цьому весь сенс
Якщо втомилисяУсередину музею Гереме можна не заходити: оглядові майданчики Учхісара + долина Кохання дають 80% вражень без черг. Але світанок не пропускайте за жодних обставин.
День вертикалі: спершу на 85 метрів під землю — у Дерінкую, восьмиповерхове місто-сховище зі стайнями, виноробнями й кам'яними дверима-жорнами, потім на дно зеленого каньйону Іхлара, де вздовж річки Мелендіз ховаються візантійські церкви. Фінальний акорд — велетенський скельний монастир Селіме: та сама Каппадокія, тільки без натовпів.
Розклад
Опціональний бонус: останній світанок із кулями — 2 серпня день закриття BalonFest. Можна дивитися просто з тераси за чаєм.
Підземне місто Дерінкую — 8 рівнів на глибину до ~85 м: стайні, виноробні, церква, кам'яні двері-жорна. Усередині +13…15°C — візьміть кофту. Не для клаустрофобів. Їхати до відкриття: у серпневу неділю до полудня тут черги. 1–1,5 години.
Переїзд до долини Іхлара степовою дорогою під вулканом Хасандаг. Дорогою можна завернути до кратерного озера Нар — «серця» з термальними джерелами (+30–40 хвилин, фотостоп з оглядового майданчика).
Обід у селі Белісирма просто біля річки — столики стоять на платформах над водою.
Каньйон Іхлара: спуск сходами (~360 сходинок) біля головного входу, прогулянка вздовж річки Мелендіз під тополями, скельні церкви з фресками (Ağaçaltı, Yılanlı). У каньйоні прохолодно навіть у серпні. 2–2,5 години.
Монастир Селіме — гігантський скельний комплекс, «собор», вирубаний у туфі. Підйом курний, але види на долину епічні. ~45 хвилин. За 10 хвилин звідси — Ашикли-хеюк, де люди осіли 10 200 років тому (на тисячу років раніше за Чатал-Хеюк); каса до 16:30 — встигаєте, лише якщо скоротили хайк каньйоном.
Белісирма: рибні локанти на платформах над річкою (форель)
Аксарай: Harman або локанти біля центру — ситно й без туристичної націнки
Де жити
Аксарай: Grand Altuntaş або мережевий бізнес-готель — завдання на ніч: парковка, кондиціонер, сніданок
Якщо втомилисяПовний хайк Іхларою не обов'язковий: спустіться біля Белісирми, пройдіть кілометр уздовж річки до найближчих церков і поверніться. Мінус 1,5 години і 360 сходинок — і тоді якраз встигаєте до Ашикли-хеюка до закриття каси (16:30).
Перегінний день із людським обличчям. Дорогою на захід — Акшехір, батьківщина Насреддіна Ходжі, де навіть пам'ятники жартують: віслюк стоїть задом наперед, а біля гробниці — замкнені двері без стін. Надвечір — Егірдір: бірюзове озеро в кільці гір, вузька дамба на острів Єшілада і рибна вечеря біля самої води, поки гори за спиною стають фіолетовими.
Розклад
Виїзд на захід по D300. Конью проїжджаємо північною окружною — у місто не заїжджаємо, маршрут не повторюється.
Акшехір — батьківщина Насреддіна Ходжі. Коротка зупинка: гробниця Ходжі з фірмовими «замкненими дверима без стін», пам'ятник віслюку задом наперед, чай на площі. 40–50 хвилин.
Обід в Акшехірі (або швидкий варіант на трасі). Місто славиться вишнею — на початку серпня ще можна впіймати пізню.
Фінальний відтинок: через Шаркікараагач між озерами, гори підступають дедалі ближче.
Егірдір: заселення на острові Єшілада — до нього веде вузька дамба просто з міста. Озеро кольору бірюзи, гори Барла над водою.
Прогулянка Єшіладою: кам'яні будинки-пансіони, грецька церква Айос Стефанос, рибалки лагодять сіті. Спекотно — скупайтеся: на початку серпня вода в озері ~23°, купаються з платформ на острові або на піщаному пляжі Алтинкум трохи за містом.
Рибна вечеря на березі: судак чи короп з озера, мезе, холодний айран. Захід сонця над водою — гори стають фіолетовими.
Що дивитися
Акшехір: гробниця Насреддіна Ходжі та веселі пам'ятники
Єшілада: рибні ресторани на самому березі (Melodi, Big Apple) — беріть місцевого судака
Акшехір: локанта на площі + вишня з ринку
Де жити
Пансіони Єшілади: Charly's, Fulya, Göl — сімейні, зі сніданком на терасі біля води
Альтернатива: готелі на «материковій» набережній Егірдіра
Якщо втомилисяАкшехір можна скоротити до 15 хвилин (лише гробниця Ходжі) або пропустити повністю — мінус година, обід на заправному комплексі. Головний приз дня — вечір на Єшіладі, бережіть сили для нього.
Прощальний підйом у хмари. Сагалассос — античне місто на півтори тисячі метрів, де у відновленому римському фонтані досі тече крижана гірська вода, а театр висить просто над урвищем. Потім — униз, крізь сосни, до Середземного моря: ворота Адріана, стара римська гавань Калеїчі, вечеря над водою. Петля замкнулася.
Розклад
Сніданок на терасі над озером, неквапливий виїзд через Іспарту — столицю турецької троянди. Сезон збору — травень–червень, у серпні поля вже порожні: троянди будуть у вигляді музею троянди та крамниць із трояндовою косметикою дорогою.
Підйом від села Аглазун до Сагалассоса — античне місто на висоті 1 500–1 700 м на схилі Тавру. Нагорі на 5–7 градусів прохолодніше, ніж унизу.
Сагалассос: Антонінів німфей — відновлений римський фонтан, у якому досі тече гірська вода; театр на краю урвища з видом на півдолини; агора, бібліотека з мозаїкою. Туристів — одиниці. 2–2,5 години.
Обід в Аглазуні — прості локанти, домашня кухня.
Спуск до моря по D685 через Бучак — гори розступаються, з'являються сосни і нарешті Середземне море.
Анталья: фініш біля Kaleiçi Marina. Здача авто / парковка біля старого міста.
Змити дорогу: пляж Мермерлі — купання просто в старому місті, під фортечною стіною, вода +28–29°. Вхід платний, касу надвечір можуть закрити — не зволікайте. Поруч особняк-музей Suna & İnan Kıraç (у вівторок відкритий, до ~18:00). Археологічний музей Антальї у 2026-му закритий на перебудову — не плануйте.
Прощальна прогулянка: ворота Адріана, мінарет Ївлі, спуск до старої римської гавані.
Вечеря з видом на скелі й море, захід сонця — з парку Карааліоглу над урвищем. Коло замкнулося. Якщо залишилися сили: вівторок — типовий шоу-день Fire of Anatolia в Gloria Aspendos Arena біля античного театру (~45 хв від міста, розклад серпня перевірити заздалегідь).
Що дивитися
Сагалассос: німфей із живою водою, гірський театр, агора
Види з 1 700 м на долину Аглазуна
Калеїчі: ворота Адріана, стара гавань, мінарет Ївлі
Де їсти
Аглазун: домашня локанта після розкопок
Анталья: рибні ресторани над мариною Калеїчі або мейхане в провулках старого міста
Де жити
Якщо лишаєтеся на ніч: бутик-готелі Калеїчі в османських особняках (Tuvana, Puding Marina) або готелі зони Lara Beach
Якщо втомилисяСагалассос — головна точка дня, не пропускайте. Але в спеку можна скоротити до зв'язки «німфей + театр» (година замість двох з половиною) і раніше спуститися до моря. Авантюрна альтернатива всьому дню: лавандове село Куюджак на північний захід від Іспарти (+1,5–2 год гаку) — але початок серпня це самий хвіст сезону, частину полів уже скошено: напередодні перевірте свіжі фото села в інстаграмі й вирішуйте.